Область горить

Стаття вперше опублікована на сайті blogr.dp.ua. За роки, які минули відтоді, я зробила десятки викликів пожежників, і дізналась більше про те, яким чином можна вирішити проблему пожеж на рівні країни. Про це – в самому кінці статті.

Поїздки просторами нашої області в квітні наповнюють душу натхненням і радують очі.. але є одне «но» — область горить. Звіт про одну з такиї поїздок я публікую в легкому диоксиновому дурмані і пропоную разом подивитись на цю проблему як задачу, кхе-кхе.

Достатньо від’їхати 20-30 кілометрів від міста, щоб помітити першу бригаду жвавих підрядників Укравтодору за тим, як дешево та просто вони вирішують проблему бур’янів та сміття у придорожніх зонах. Хоп — перших проскочили: дякувати Богу, вітер був не в наш бік 🙂

Але варто було проїхати трохи далі, як напрямок вітру роль грати перестав — дороги та посадки, поля та села виявилися буквально затягнутими димом.

Технологія зачистки узбіччя по-українськи має три різновиди:

1. просто підпалити
2. виривати бур’яни, разом із розкиданим скрізь сміттям зібрати їх у купки, і далі підпалити
3. не підпалювати сміття разом з бур’янами, а зібрати його в окремі пакети та виставити на узбіччі для збору спеціальною машиною. Ну а бур’яни, як ви здогадуєтеся, все ж таки підпалити

Невід’ємною частиною кожного з різновидів є етап «кинути — хай догоряє» та виїхати. Ось тут і починається найцікавіше:

Картина, зважаючи на все, досить буденна, так що нікого, власне, і не дивує. Здивуєшся раз, здивуєшся два, а потім їдеш собі далі, але починаєш так уже трохи підкашлювати.

Хоча, в принципі, чому тут дивуватися, якщо таким же способом від бур’янів та сміття позбавляється весною буквально кожен мешканець села чи дачник. Причому відбувається це не те, що в порядку речей, а як ритуал, психологічне розвантаження або навіть обряд очищення. Психологія — наука, мабуть, серйозніша, ніж фізіологія, адже як ще можна пояснити той факт, що чадний газ, бензопірени, діоксини, смоли та оксиди азоту викликають у людей почуття очищення? о_О

В принципі, можна було б звалити провину на ситуацію, що склалася, на відсутність системи вивезення сміття в селах, — але чи тільки в цьому вся справа? У багатьох є машини, якими можна було б, як мінімум, звозити побутові відходи на сміттєзвалище, а гниле листя та бур’яни — закопувати нехай не у себе на городі, але хоча б у найближчій посадці.

Життя, тим часом, йде своєю чергою: ось у диму трасою бредуть до районного центру діти, не підвігруючи сумніву свою реальність, адже не знають, що може бути якось інакше.

А трохи подати, в районі Вільногірського гірничо-металургійного комбінату, вже й зовсім настала млява піщана планета «Кін-дза-дза»:

Але не віддалятимемося від теми. Під час недавньої бесіди один знайомий мені мисливствознавець міркував про те, чому на Дніпропетровщині останніми роками вже майже не зустріти, скажімо, зайця. На його думку, пожежі завдають шкоди дикій природі куди більшої, ніж браконьєри, адже знищують не тільки тварин, а й усе середовище їх проживання (з іншого боку, що ще міг би сказати мисливствознавець). Так що у вихідні групи з трьох волонтерів він періодично займається тим, що гасить найбільш кричущі випадки:

Тим часом, наша подорож добігала кінця, і остаточну крапку в мотивації написати цю статтю поставило вогнище, яке мирно палало за кілька метрів від заправки на Криворізькому шосе (повноту відчуттів моїм фотоапаратом передати не вдалося):

Друзі, у світлі сказаного вище цікаво дізнатися вашу думку про ситуацію, що склалася, і подумати разом про те, чи можемо ми зробити щось для того, щоб якимось чином підібратися до кори головного мозку мешканців нашої місцевості з цього питання?

Чи гіркий вам «дим батьківщини» так само, як він гіркий мені?

UPD, 20 травня 2018

Що робити, якщо ви стали свідками пожежі? 
Одразу телефонувати в 101, і не проходити повз! На відміну від смутних часів, коли була написана ця стаття, зараз вони значно частіше приїжджають, навіть по області. Проблема, звичайно, полягає в тому, що дуже часто у них фізично не вистачає ресурсів (людьських/часових), щоб потушити все. Але чесно, неодноразово приїжджали на мій запит.

Інших органів, які в цьому можуть допомогти — немає. Екологічна інспекція/санстанція мертві, поліція — не мають важелів впливу.

Що робити, щоб зупинити підпали системно?

Викликати пожежників на підпали — це, звичайно, уже боротьба з наслідками. Справжня крутизна полягає в тому, щоб прибрати їх причину:

• Неосвіченість людей, які не в курсі що позбавляючись органічного сміття таким чином, вони скорочують свою тривалість життя, уникаючи платежів за утилізацію чи мороки з компостуванням.
• Застарілі практики ведення сільського господарства, коли для оновлення поля його підпалюють

Щоб вирішити ці проблеми, потрібно діяти у 2 напрямках:

1. Запровадити дієву систему штрафів. В цьому може допомогти або поліція, або екологічна інспекція, якщо надихнути в неї нове життя.
2. Організувати якісну пропаганду. Яка буде пояснювати людям переваги альтернатив, і той факт, що ми в будь-якому разі маємо платити сміття: зараз утилізуючи його правильно, або потім в лікарні з хворобами, яких не чекали.

Всі ці задачі — крута тема для громадського руху Можливо, за цю задачу колись візьмемось і ми, але спочатку маємо досягти успіху в темі налагодження збору і переробки батарейок.

P.S. Є ще третій спосіб, який придумала організація UAnimals для сільської місцевості – це ворожка Агата 🥰 Ну, а чом би й ні, якщо так будемо здоровіші!

---

Якщо мій блог не залишає вас байдужим

Запрошую вас підтримати проект «Батарейки, здавайтеся!», який я заснувала з однодумцями в 2013 році. Лише 1 батарейка здатна забруднити 16м2 землі токсичними речовинами, при цьому більше 90% всіх батарейок в Україні викидаються безконтрольно.

Ми робимо збір батарейок масовим та доступним — залучаємо торгові мережі, школи, офіси, під’їзди збирати батарейки з нами, відкрили уже понад 1000 пунктів по всій країні.

Від самого моменту заснування нашу роботу фінансують небайдужі люди та компанії, Наша місія, щоб 100% всіх батарейок в Україні йшли на переробку, а не в землю — тут можна підтримати нашу місію внеском. Кожні 50 грн/міс мають значення.

Ми не еко-романтики і віримо в те, що врятувати планету неможливо врятувати через відмову від споживання та маніпуляції відчуттям провини. Потрібні лише масові зручні інфраструктурні рішення, так щоб екологічний вибір став простим та людям хотілося обрати саме його.