Задоволення в «негативі»

Думки про те, як стати щасливим від того, що чогось не маєш. Пост вперше опублікований в 2018 році на моїй сторінці на Fb.

На фото — одна із 2 ковдр, які довгий час служили у мене вдома. Хоча, насправді, тут на фото є вони обидві :)) Просто одна із них лежить внизу, одягнена у наковдреник із якісного білого сатину, а от друга.. Впродовж більше ніж 3 років, з тих пір як я пішла у громадську сферу з ІТ, я не могла собі дозволити купити наковдреник для другої ковдри. Неякісний купувати не хочу, а якісний — дорого, відтак знаходились більш важливі речі.

І досить довгий час — це мене дуже бісило. Я сильно мерзну, особливо ночами, а тому інколи навіть навесні, от приблизно як сьогодні :)), можу спати під 2 ковдрами. А це приблизно означає, що таку недосконалість свого дому, як відсутність другого наковдреника, я спостерігала дуже часто. І кожен раз, це таааак псувало мені настрій.. аж до моменту, коли я раптом усвідомила. Можна страждати з того приводу, що ти чогось не маєш. Але цей погляд на світ приречений нести вічні страждання, адже скільки би ти, насправді, не заробляв, і що би не робив – завжди буде щось, чого ти не маєш.

Значно більш конструктивно спитати себе: що я отримую натомість, коли щось втрачаю. Або що я втрачу, якщо знайду спосіб все ж таки здобути це щось. Якою буде ціна.

І тут усвідомила! Відсутність наковдреника на цій ковдрі, для мене, — це про вибір працювати там, де я відчуваю своє покликання і більшу користь для світу. І нехай поки без другого наковдреника та повільніше, ніж хотілося б, але на власному шляху.

Я прямо чую цей звук. Звук падіння стін перфекціонізму, які руйнуються в цей момент. Тому що кожен раз, коли тепер я дивлюся на цю ковдру, я більше не бачу в ній проблему. В цій ковдрі тепер кожен ранок та вечір я бачу мій вибір. Який я свідомо зробила, і люблю його у своїй недовершеності, але чесності.

А ще, я відчуваю як в цей момент я стаю знаааачно, значно більш дорослою. Тому що працюючи в ІТ, коли я могла собі дозволити купити macbook pro retina з однієї зарплати, я задовольняла свої потреби в дусі «все й одразу», і як не дивно — була при цьому значно менш щасливою.

Бо тим твій вибір більш солодкий, чи більш обмежені ресурси ти для нього маєш, і чим більше він відповідає твоїй цілі — принаймні я це відчуваю так. І це до речі не тільки про гроші, це ще і про час, про вибір у вимірі часу, який теж обмежений.

А «все й одразу» — це така трохи дитяча позиція. Коли ти ще дуже погано знаєш себе, і не вмієш відрізняти свої справжні глибинні потреби від мимолітних, таких від яких можна тимчасово відмовитись для чогось більш важливого. І хочеш всееееее 🙂 І витрачаєш час на пошук всього цього, на гонку перфекціонізму, замість того, щоб жити.

А навичка подивитись на речі «в негативі» — вона стала для мне своєрідним критерієм розуміння, від чого я відмовитись не готова, а від чого — інколи навіть треба, щоб залишатися в стані гармонії з собою.

Так само в управлінні організацією. Дитяча звичка робити все й одразу, від якої я сумлінно «лікувалася на психотерапії, раніше приводила до доволі низьких результатів в довгостроковій перспективі та відсутності задоволення ними. І якби не обмеження, які я зустрічаю на цьому шляху, я би не навчилась бачити світ ширше. І мій наковдреник, точніше його відсутність :)), це звичайно — лише один метафоричний приклад такого обмеження.

Все це, до речі, не означає, що я свідомо одягаю на себе амплуа «великомучениці», яка задля роботи у сфері громадянського суспільства жертвує собою і людьми в команді. Ні.

Я навпаки невпинно топлю за ринкові зарплати у громадському секторі, і те що в багатьох організаціях вони досі нижче — це приблизно і є одна із причин, чому у світі не переможений рак, корупція і зберігається нестача питної води.Ось тут є класний тед толк з цього приводу, називається «Недостатня кількість святих»: https://meduza.io/…/03/nedostatochnoe-kolichestvo-svyatyh

Тому задоволення у «негативі» — це не про жертвенність, а прямо навпаки. Це про природу вибору і про шлях. Що ти завжди і всюди щось втрачаєш. Питання в тому — чи не розмінюєш ти раптом душу на наковдреник.

P.S. Холі вором про те, як правильно писати слово «наковдреник» українською, можна зачитатись тут 😂http://maidan.org.ua/arch/mova/1280993726.html
Мені сподобався саме цей варіант :))